УМОВИ ДОПОМОГИ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ CІМ’ЯМ
Верховна рада України прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законів України з питань надання допомоги малозабезпеченим сім’ям” 24 жовтня 2002 року №208-IV. Він суттєво змінює порядок призначення допомоги малозабезпеченим сім’ям. Раніше її надання регулювало відразу два акти - Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 01.06.2000 р. №1768 та Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р. №2811. між ними були деякі розбіжності. А закон №208-IV чітко визначає хто належить до малозабезпеченої сім’ї.

До її складу включаються чоловік, дружина, рідні усиновлені та підопічні діти цих осіб, у тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та в професійно-технічних навчальних закладах до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами І та ІІ групи або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним до складу сім’ї не входять особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, що обчислюється за методикою, вставленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не можу бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім’ї.

Для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, яку утримує мати (батько, усиновитель), що не перебуває в шлюбі, запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька) - на 20 відсотків.

Для громадян, які одержали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 відсотків.

У наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім’ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та в професійно-технічних навчальних закладах протягом трьох місяців, що передують місяцю завершення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які у визначеному порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку).
  • з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування, а також хтось із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім’ї.
  • у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є земельна ділянка площею понад 0,60 га або друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. М на одного члена сім’ї та додатково 10,5 кв. М на сім’ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);
  • сім’єю надано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.